Англійська мова 11 клас Reader (домашнє читання)

Домашні завдання з англійської мови для 11-го класу. Reader (домашнє читання)

Task 1

1. Колись жили два чоловіки. Кожен з них мав сина. Один з чоловіків — ми будемо називати його Містер Уайт — був дуже суворий зі своїм сином, а його друг — Містер Браун — завжди говорив: «Чому ти такий суворий? Я не настільки суворий, але мій син такий же хороший, як і твій». Одного дня обидва чоловіки пішли відвідати своїх друзів. їх сини також були з ними, вони грались в саду. Скоро чоловіки почали говорити про своїх синів, і знову Містер Браун сказав: «Я таки не можу зрозуміти, чому ти такий суворий зі своїм сином». Містер Уайт глянув крізь вікно та покликав сина. Він написав записку і дав її сину, кажучи: «Том, віднеси цю записку додому і принеси мені відповідь від Матері». «Дуже добре, Батьку», сказав його син та пішов. Як тільки хлопчик залишив кімнату, його батько почав говорити: «Том сходить вниз. Він відкриває двері. Він повертає за ріг вулиці. Він зараз проходить мимо Театру опери та балету. Він йде по нашій вулиці. Він підходить до дому. Він біля дверей. Він дзвонить. Він входить у будинок. Він стоїть перед матір'ю. Він дає їй записку. Вона читає записку. Вона пише відповідь. Він отримує відповідь. Він направляється сюди. Він проходить мимо кінотеатру. Він перехо¬дить вулицю. Він біля дверей будинку. Він дзвонить. Він піднімається нагору. Ось він тепер», а потім, дивлячись на двері, він покликав: «Том!»
«Я тут, батьку», — відповів Том.
«Ти ходив додому і отримав те, що я хотів?»
«Так, я все зробив. Ось відповідь матері».
«Добре, мій хлопчику. Дякую. Тепер ти можеш йти до своїх друзів». Містер Браун потім сказав: «Але мій син теж може це зробити». Він написав записку, покликав свого сина і наказав йому віднести записку до матері і принести йому відповідь.
«Поспішай, Віл. Мені потрібна відповідь матері».
«Так, — сказав хлопчик, — Я розумію». І він пішов. Його батько почав говорити як й інший чоловік: «Біл сходить вниз. Він біля дверей. Він виходить. Він йде по вулиці. Він переходить вулицю. Він повертає праворуч. Тепер він біля воріт парку. Він проходить мимо музею зараз. Він біля нашого дому. Він біля дверей. Він дзвонить. Він входить. Він дає матері записку. Він отримує її відповідь. Він поспішає вниз. Він на вулиці. Він повертає ліворуч. Він біля ворот парку. Він йде угору по вулиці. Він підходить до будинку. Він біля дверей. Він піднімається нагору», а потім, дивлячись на двері, він покликав: «Біл!»
«Так, батьку», — відповів Біл.
«Дай мені відповідь матері».
«Я:., я... я піду за хвилину, батьку. Я не можу знайти свого капелюха».
Обидва чоловіки подивились один на одного, але нічого не сказали.
2 1) No, only one of the men was really strict with his son.
2) One day both men went to visit their friends.
3) Yes, their sons went with them.
4) Mr. White told his son to take the note he had written at home and bring him an answer from Mother.
5) Yes, Tom was right at the door when his father called him.
6) Mr. Brown did the same as Mr. White: he wrote a note and asked hisson Bill to to take that note to his mother and bring him her answer.
7) Bill was at the door when his father called him, but in fact he had not gone anywhere by that time.
8) The first son was very obedient because of the strictness of his father, and the second one was also a good boy, but he wasn't so diligent and obedient because his father gave him much more freedom. .
9) Both fathers tried to bring up their sons very well, but Mr. Brown failed to understand that parents' love should be mixed with some strictness.

Task 2

1. Герберт Джордж Уелс (1866 — 1946) відомий в англійській літературі як автор наукової фантастики. Він народився у бідній сім'ї, але зміг отримати освіту. Він вивчав біологію. Пізніше він зацікавився соціальними проблемами. Він називав себе соціалістом. Як усі прогресивні люди того часу він розумів, що світ повинен змінитись. Г. Уелс — автор багатьох фантастичних романів. Найбільш відомими з них є «Людина-невидимка» та «Машина часта.

Людина-невидимка Частина І

Героєм роману є Гріфін, обдарований молодий науковець. Він винаходить речовину, яка робить людину невидимою, і випробовує її на собі. Бажаючи про¬довжити свої експерименти. Гріфін приїжджає до тихого провінційного містечка і зупиняється у готелі. Його самітний спосіб життя та дивне заняття викликають підозру з боку обмежених містера і міссіс Холл — володарів готелю. Вони почи¬нають стежити за Гріфіном. В кінці кінців це призводить до відкритої сварки. Незнайомець повернувся до своєї кімнати близько половини шостого і залишався там майже до півдня. Він був дуже голодний. Тричі він дзвонив, але міссіс Холл не відповіла, бо вона була зла на нього через його грубість. Чим незнайомець займався, було невідомо. Мабуть, він знову робив свої експерименти за столом. Десь опівдні він несподівано відкрив двері і зупинився, витріщившися на людей біля бару. «Міссіс Холл», — покликав він. Міссіс Холл вийшла вперед, тримаючи в руках несплачений рахунок. «Ви бажаєте отримати ваш рахунок, сер?» — запитала вона. «Чому мені не було подано сніданок? Чому ви не відповіли на мій дзвінок? Ви, мабуть, вважаєте, що я можу жити без їжі. Чи не так?» «Вам потрібно було сплатити мій рахунок, сер», - сказала міссіс Холл. «Слухайте мене, добра жіночко...» — почав він. «Припиніть базікати, — сказала міссіс Холл. — Перед сніданком ви.повинні пояснити мені декілька речей, яких я не розумію. Ваша кімната була пустою, але як ви знову увійшли? Мабуть, ви залізли крізь вікно. Я гадаю, ви знаєте, що люди, які зупиняються у цьому домі, ходять через двері. Такі правила», «Вам належало б бути більш ввічливими, хоча б», — незнайомець злим голосом перебив її і тупнув ногою. «Ви не розумієте, хто я! Я вам покажу!» Він зняв окуляри, і всі у барі роззявили рота від подиву: за ними нічого не було. Він почав знімати пов'язки, іцо вкривали все його обличчя. Міссіс Холл впала непритомною, коли побачила, що у незнайомця не було голови. Люди у барі повибігали на вулицю. Новина про чоловіка без голови миттєво розійшлась по всій вулиці, і скоро біля дверей маленького готелю зібрався натовп приблизно з 40 чоловік. Невеличка процесія продиралась крізь цей натовп: перша міссіс. Холл, потім містер Джеферс, сільський поліцейський, та інші. Мабуть, міссіс Холл сходила у поліцейський відділок за поміччю. Всі вони маршем пройшли по сходах нагору і відразу ж увійшли до кімнати незнайомця. Вони побачили фігуру людини без голови, що сиділа за столом.
2. 1) Herbert Wells is the author of science fiction.
2) He was born in a poor family. He became a biologist, but soon became interested in social problems.
3) The most popular of his novels are "The Time Machine" and "The Invisible Man".
4) The hero of the novel "The Invisible Man" is Griffin, a gifted young scientist.
5) Griffin invented a substance that made people invisible.
6) The events of the extract took place in a quiet provincial town.
7) The innkeepers began spying on Griffin because of his secluded way of life and strange occupation.

Task3

Людина-невидимка Частина II

«Що таке?» — злий голос звучав з комірця фігури. «Ви дивна людина. сказав Джеферс. — Але з головою чи без неї, я повинен заарештувати вас». І він дістав пару наручників. У наступну мить незнайомець зняв рукавички і кинув їх на підлогу. Він провів рукою уздовж свого жакету, і ґудзики, до яких були направлені його пусті рукава, розстебнулись. Потім він нахилився і почав щось робити зі своїми черевиками і шкарпетками. «Ба! — сказав Джеферс. — це взагалі не людина. Це просто порожній одяг. Дивіться!» Він простягнув руку, і вона ніби-то наштовхнулась на щось у повітрі. «Не могли б ви бути більш обережним? Ви трохи не пошкодили моє око, — сказав злий голос. Оправа в тому, що я невидимий. Це, можливо, дивно, але це не злочин» «У мене є інструкція». — сказав Джеферс, тримаючи наручники напоготові. «Ну, - сказав незнайомець. Я піду. Але без наручників». «Вибачте, але...» Несподівано фігура сіла. 1 Іеред тим, як хто-небудь міг зрозуміти, що коїться, черевики, шкарпетки та штани були скинуті під стіл. Потім незнайомець підстрибнув і скинув пальто. «Тримайте його, — він знімає речі». Віла сорочка квапливо зарухалась і тріпотіла у повітрі. Джеферс схопив її і тільки допоміг її зняти. «Ви могли б скоріше затримати його», - один з чоловіків сказав поліцейському. «Чому ви відпустили його?» «Ось де він!» — вигукнув інший чоловік. Багато людей були вдарені повітрям. Натовп рухався вниз по сходах і в напрямку дверей дому. «Я схопив його!» — закричав 'Джеферс. Він міцно тримав свого невидимого ворога, але, мабуть, його несподівано вдарили, бо він повалився на землю. Були чутні збентежені вигуки: «Тримай його!», «Невидимий!» Посередині дороги пронизливо заверещала одна жінка, бо щось штовхнуло її. Собаку, схоже, вдарили невидимою ногою, бо він утік у сусудській двір. І невидимий чоловік втік з міста назавжди.
2.1)The whole crowd with the innkeeper Mrs. Hall and the village constable Mr. Jaffers in front of them entered the stranger's room. They wanted to catch him.
2) No, people didn't manage to hold the invisible man.
3) Then the invisible man ran outside, hit some passers-by and a dog and was gone.
4) Yes, he was.

Task4

Машина часу Частина І

Одного вечора видатний вчений, автор називає його Мандрівником у часі, показав своїм друзям модель машини, яку він назвав Машиною часу. Він сказав, що збирається відправити цю модель у майбутнє.Мандрівник у часі сказав, що велика Машина часу вже майже готова і що за тиждень він сам збирається помандрувати у майбутнє. Наступного четверга — в день, коли друзі вченого звичайно збирались у його домі, - вони .прийшли знову, але вченого не було вдома. Була тільки записка, в якій він просив починати обід без нього. В середині обіду двері їдальні відчинились, і ввійшов Мандрівник у часі. Він виглядав дуже втомленим. Він пояснив друзям, що він щойно повернувся з віддаленого майбутнього, і розказав їм наступну історію. Машина часу була готова о 10 годині цього ранку, Я сів на сидіння. В одну руку я взяв пусковий важіль, а в іншу — важіль зупинки. Потім я надавив на пусковий важіль. Я відчув, ніби я падаю. Майже негайно я надавив на важіль зупинки. Подивившись навколо, я побачив лабораторію, як і завжди. Що-небудь сталось? Потім я помітив годинника. Перед відправкою він вказував 10 годину. Але тепер була половина на четверту
2. 1)The scientist's name is unknown as the author of the novel calls him just Time Traveller.
2) Time Traveller showed his friends a small model of a machine that he called the Time Machine.
3) When came into the dinning-room in the middle of the dinner, he explained to his friends that he had just returned from the remote future.

Task5

Машина часу Частина II

Я взяв пусковий важіль двома руками і надавив на нього. В лабораторії стало темно. Міссіс Уотчет увійшла і пройшла до дверей до саду, не побачивши мене. Я вважаю, вона витратила біля хвилини, щоб перетнути кімнату, але мені здалось, що вона пронеслась кімнатою, як ракета. Я максимально повернув важіль. Відразу настала ніч, а у наступну мить вже був ранок. Завтрішня ніч прийшла відразу ж, а потім знову день, знову ніч, швидше і швидше. Лабораторія зникла, і я побачив сонце, яке дуже швидко рухалось у небі, кожної хвилини починаючи новий день. Я припустив, що лабораторія була зруйнована, і я опинився у відкритому просторі. Швидкість машини все збільшувалась. Я більше не міг бачити сонця, зміна дня і ночі перетворилась в одну постійну сірість. Я все ще був на схилі гори, де зараз стоїть цей будинок. Я бачив, як дерева ростуть і змінюють свій колір: то коричневий, то зелений, бо змінювались пори року, вони росли, потім старіли і вмирали. Я бачив, як величезні будинки з'являлись, а потім щезали. У своїй машині я мав циферблат зі стрілками, який регістував мою швидкість. Тепер, дивлячись на нього, я побачив, що рухаюсь зі швидкістю одного року за хвилину. Адже я рухався все далі й далі у майбутнє, цікавість моя все зростала. Що я побачу, коли зупинюсь? Як змінилось людство? Якого чудового прогресу воно досягло? Я бачив прекрасну архітектуру, що проминала перед моїми очима, і я помітив, що клімат змінився, адже не було зими. Бажання зупинитись все збільшувалось, і я надавив на важіль зупинки, у кінці кінців. Зупинка була такою раптовою, що Машина перекинулась, і мене викинуло на траву. Я озирнувся навколо. Я був у прекрасному саду. На відстані я побачив величезні будинки з колонами. Переді мною стояв кам'яний Сфінкс на бронзовому п'єдесталі.Потім я побачив декількох чоловіків, і один з них наблизився до мене. Він був маленьким і красивим, хоч і виглядав дуже кволим. Потім він повернувся до двох інших і заговорив до них мовою, якої я не розумів. Вони щось мені говорили і торкались мене своїми маленькими руками.
2. 1)When the Time Machine suddenly stopped. Time Traveller found himself in a beautiful garden.
2) He saw huge buildings with columns around him and a stone Sphinx on a bronze pedestal before him.
3) The people were small and handsome, but they looked very frail.

Task6

Машина часу Частина III

Один з маленьких чоловіків, посміхаючись, підійшов до мене і одягнув ланцюжок з красивих квітів навколо моєї шиї, Іншим сподобалась ця ідея, і вони почали бігати навколо і кидати в мене квіти. Потім вони взяли мене за руки і повели до будинку неподалік. Будинок був дуже великий, дуже старий і частково зруйнований. Все було вкрито пилюкою. Там було багато низьких столів, а на них я побачив купи фруктів, яких не знаю. Маленькі люди почали їсти, і я наслідував їх приклад, бо я був дуже голодний і спраглий. Ці люди їли тільки фрукти, і поки я був з ними, я також не їв нічого іншого. Пізніше я дізнався, іцо в тій країні немає коней, овець чи собак. Але фрукти там чудові. Я був здивований побачивши, що ті люди дуже мало зацікавились мною. Вони були як діти: вони підходили, дивились на мене, казали щось, але дуже швидко вони стомлювались від мене і йшли шукати собі іншу іграшку. Я спробував вивчити їхню мову, вказуючи на речі і просив їх назвати слова для них. Ллє це був дуже повільний та важкий процес, бо їм було не цікаво вчити мене. Я залишив будинок і піднявся на гору, щоб краще побачити навколишній світ. Я побачив великі палаци, дуже красиві, але частково зруйновані. Маленьких будинків не було взагалі.
2.1)The little people greeted Time Traveller putting a chain of beautiful flowers around his neck. Then they took him to the nearest building.
2) No, they didn't understand each other, as the little people used the language which Time Traveller did not know.
3) Yes, they weren't.
4) Time Traveller saw large beautiful palaces around him.

Task7

Машина часу Частина IV

Всі люди були однаково одягнені, мали однакове довге кучеряве волосся. Я не міг зрозуміти, де чоловіки, а де жінки. Діти виглядали як дорослі. Іншою річчю, що здивувала мене, було те, що я не бачив старих людей. Я думав і думав, але не міг збагнути цей світ.Сонце сіло, і я вирішив спуститися і знайти місце, де можу поспати. Я збіг вниз по схилу гори, щоб побачити за нею Машину часу. Ви не можете собі уявити той жах, що охопив мне: Машини часу там не було. Я був упевнений, що маленькі люди були занадто слабенькі, щоб зрушити Машину. Отже, це була якась інша сила, якої я не знав, що зрушила її. Я злякався. Тільки одна думка заспокоювала мене: важілі старту і зупинки були у моєму кармані, отже ніхто не міг рухати машину у часі. Хтось пересунув Машину і сховав її. Я був у розпачі і пішов до великого палацу. Величезна зала зі столами була темною і порожньою. За нею я знайшов іншу велику залу, вкриту подушками, на яких спали маленькі люди. Я запалив сірник і закричав: «Де моя Машина часу?» Вони прокинулись і здивувались, побачивши сірник. Деякі з них посміхались, деякі злякались. Було зрозуміло, що вони нічого не знали про мою Машину і не розуміли, чого я хочу. Я пройшов крізь велику їдальню знову і вийшов. Я походив навколо, пошукав у кущах, намагаючись знайти Машину, і заплакав. Я почувався безнадійно відрізаним від свого світу. Нарешті, я ліг на землю і заснув.
2.1)It was difficult for Time Traveller to distinguish men, women and children because they all looked alike.
2) Time Traveller felt horror because he did not find the Time Machine where he had left it.
3) He was in despair because he thought that someone had moved and hidden his Machine.

Task8

Машина часу Частина V

Коли я прокинувся, вже був ранок. Тепер я міг тверезо подумати і спокійно сказати собі: «Я повинен бути спокійним. Я повинен вивчити цей світ і цих людей. Можливо, я зможу знайти матеріали й інструменти, щоб зробити іншу машину». Я підійшов до Сфінксу і оглянув землю. І там я знайшов сліди, які вели до п'єдесталу. Потім я постукав по ньому. П'єдестал був порожнім. Тепер було зрозуміло, що моя Машина часу була всередині п'єдесталу, але я не міг збагнути, як його відкрити. Двоє маленьких людей підійшли до мене. Вказуючи на п'єдестал, я показав, що хочу відчинити його. Але вони повелись дуже дивно. Вони повернулись і пішли геть, дивлячись на мене так, ніби я робив щось ганебне. Я спробував зламати стіни п'єдесталу камінням, але не зміг. Спостерігаючи за цими маленькими людьми, я спочатку думав, що вони нічого не боялись, що вони не знали, що таке страх. Але поступово я дізнався, що вони боялись темряви, боялись чорних речей. Коли темніло, вони збирались у великих будинках і засинали разом. Хоча я був досить дурним, щоб не зрозуміти причину того страху. Я спав у порожній кімнаті. Вночі я, бачив сон, що я тонув і якісь морські водорості торкались мого обличчя. Я прокинувся, і мені здалось, що якийсь сірий звір вибіг з кімнати. Я підвівся і вийшов з палацу. Біля руїн я помітив декілька білих фігур. Вони несли якусь темну річ. Коли посвітлішало, білі фігури зникли. Я казав собі, що ті білі фігури були просто грою моєї уяви. Але я думав про них весь ранок. Було дуже спекотно, і я шукав місце, де б міг сховатись від сонця. Я знайшов темний коридор і пішов ним. У ньому було дуже темно. Несподівано я зупинився: два ясні ока дивились на мене з темряви.Я злякався. Все ж я пішов вперед, простягнув руку і торкнувся чогось м'якого. Відразу ж щось біле промчало повз мене. Я повернувся і побачив дивну маленьку мавпоподібну фігуру. Вона швидко перетнула відкритий простір і щезла в одному з колодязів. Я підбіг до колодязя, запалив сірник і глянув вниз. Він був дуже глибоким. Я не побачив ніякої води в ньому, але я чув якийсь шум, схожий на роботу великого двигуна. Біла фігура спускалась вниз.
2.1) The Time Machine was perhaps inside the pedestal.
2) The little people behaved very strange near the pedestal.
3) After wakening Time Traveller saw some grey animal running out of the room.

4) He heard some strange noise like the work of a big engine from the well.

Task9

Машина часу Частина VI

Мені ставало все ясніше, що фігура, яку я побачив, належала людині. Поступово я почав бачити правду: коли проминули сотні сторіч, Людина розвинулась по двом лініям. Тепер існувало два типи людей: красиві слабенькі малі люди Верхнього світу і ці білі нічні люди, що жили у Підземному світі. Я довго думав, намагаючись зрозуміти соціальну систему цього світу. Може, ці підземні люди робили якусь роботу там, що була важливою для комфорту людей Верхнього світу? Навіть у наш час існує тенденція все більше і більше використовувати для промисловості простір під землею, і наші робітники проводять все більше і більше часу під землею. Знову ж таки серед багатих людей росте тенденція робити все більше земель їх приватною власністю. Отже, мабуть, над землею багаті люди, які насолоджуються комфортом і красою, а під землею живуть робітники. Так чи інакше, цей світ майбутнього був не таким вже й красивим, ця цивілізація вмирала. Верхні люди, що називались Елоями, деградували у розмірі, силі й інтелекті. Це я бачив дуже чітко. Що сталось з підземними людьми, які називались Морлоками, я ще не знав. Я вирішив спуститись в один з колодязів і на власні очі побачити, що там було.
2. 1) Time Traveller understood that there were two kinds of human beings at that time.
2) Time Traveller thought that those white people of the night did some work under the ground that was necessary for the comfort of the Upperworld people.
3) No, it wasn't.
4) Time Traveller decided to go down into one of the wells and see with his own eyes what there was.

Task10

Машина часу Частина VII

Рано вранці я підійшов до одного з колодязів і почав спускатись по дерев'яних брусах, що формували драбину. Я спускався дуже довго. Нарешті, я побачив отвір у стіні, звідки починався горизонтальний тунель. Я перебрався в тунель і приліг відпочити. Я не знаю, як довго я лежав. Несподівано я відчув, як м'яка рука торкається мого обличчя. Я швидко дістав сірники і запалив один. Я побачив три білі фігури. Але як тільки я запалив сірник, вони втікли. Я підвівся і пішов тунелем. Скоро я наблизився до великого відкритого простору. Я запалив інший сірник і озирнувся. Я побачив якісь великі машини. У повітрі був запах свіжої крові. На металевому столі я побачив великі шматки м'яса. Я здивувався, бо не бачив у цьому світі ніяких великих тварин. Потім сірник згорів, і знову стало темно. Поки я стояв у темряві, рука торкнулась моєї руки, холодні пальці торкнулись обличчя. Я думав, що чую дихання натовпу цих маленьких створінь навколо себе. Деякі з них тягнули мій одяг, інші намагались відібрати в мене коробку сірників. Я здригнувся і голосно закричав. Вони відступили, але відразу ж підійшли знову. Я страшено злякався. Я запалив сірник і швидко побіг назад тунелем. Нарешті, я добіг до отвору в колодязь. Коли, нарешті, я вибрався з тунелю, я впав вниз обличчям і не ворушився довгий час.
2.1)Early in the morning Time Traveller began to climb down the well by the bars which formed a ladder.
2) He saw three white figures in the tunnel.
3) He met a crowd of Undergrounders there.
4) The little beings tried to take the match-box out of his hands.
5) When he got out of the well Time Traveller fell on his face and did not move for a long time.

Task11

Машина часу Частина VIII

Тепер я злякався. Я боявся темних ночей, коли в небі не було місяця. Тепер вже не було так важко зрозуміти, що я помилявся, коли припускав, що люди Верхнього світу були аристократією, а Морлоки їхніми слугами. Може, так і було дуже давно, але тепер все змінилось. Раптом я згадав м'ясо, яке бачив у Підземному світі. Нарешті, я зрозумів справжній стан речей. Ці Елої були просто худобою для Морлоків. Вони піклувалися про них, як наші фермери піклуються про свою худобу, постачали їм їжу та одяг. А темними ночима вони вилізали зі своїх колодязів, оглядали худобу і брали стільки, скільки їм було потрібно для їжі. Тим не менш, я був не таким безпомічним, як ці маленькі люди. Я міг хоча б боротись і захищати себе. Я вирішив знайти яке-небудь знаряддя, щоб зламати п'єдестал і дістати Машину часу. О 8 чи 9 годині ранку я підійшов до газону, де був Сфінкс. Моїм планом було зламати стіни п'єдесталу залізним прутом і потрапити туди. Тоді трапилась найнеочікуваніша річ. Коли я підійшов до Сфінксу, я знайшов п'єдестал вже відчиненим. Я зупинився, вагаючись — увійти чи ні. Всередині я побачив свою Машину часу. Важілі були в моєму кармані. Раптом я зрозумів, що придумали люди Підземелля. Посміхаючись до себе, я увійшов до п'єдесталу. Коли я стояв біля Маїпини часу і оглядав її, трапилось як раз те, що я очікував. Двері бронзового п'єдесталу зачинились. Я опинився у темряві — у пастці. Так думали люди Підземелля. А я посміхнувся. Я вже сидів у машині і фіксував важілі, коли вони увійшли і спробували схопити мене. Я надавив на пусковий важіль, і вони зникли. Темрява щезла з-перед моїх очей. Я повертався до свого часу. Коли я наблизився, я почав потроху сповільнювати Машину, пам'ятаючи про своє падіння, коли я різко зупинився. Нарешті, старі стіни лабораторії оточили мене. Дуже обережно я зупинив Машину. Я виліз і сів на лаву. Декілька хвилин я тремтів. Потім я трохи заспокоївся. Навколо себе я бачив свою стару майстерню зовсім такою, як і раніше.
2.1) Time Traveller was going to fight and defend himself.
2) Time Traveller was going to break the pedestal of the Sphinx with his iron bar and get his Time Machine.
3) The Undergrounders opened the pedestal because they wanted to trap Time Traveller.
4) Time Traveller laughed to himself when he understood their plan because he had levers in his pocket and could escape with the help of the Time Machine.
5) He returned to his time pressing the starting lever and slowing the Machine down little by little.

Task12

Мистецтво заради мистецтва Частина І

«Випийте ваші ліки, сер», — сказав Коппел, слуга.
«Ні!» — відповів містер Елсворс.
«Але вони вам потрібні, сер».
«Ні!»
«Це розпорядження лікаря».
«Ні!»
Коли прийшов лікар, Коппел сказав йому: «Я нічого не можу з ним подіяти. Він не приймає ліки. Він не хоче, щоб я йому читав. Він ненавидить радіо. Він нічого не хоче». Лікар Кесвел сприйняв цю інформацію зі своїм спокійним професійним спокоєм. Старийчджентельмен був дуже здоровим для людини 76 років. Але його потрібно було утримувати від покупки речей. У нього це було як манія. Він скуповував все, що бачив — машини, коней, заводи. Його гроші зникали дуже швидко. Потрібно було зацікавити його чимось, іцоб він забув про бізнес. Містер Елсворс сидів на стільці. Він обернувся, щоб відповісти на бадьоре привітання лікаря. Лікар сів поруч зі старим. «Я хочу вам дещо запропонувати», — сказав він радісно. «Що це. ще ліки, ще подорожі, ще дурниці, іцоб не пускати мене в офіс?» «Чи не хотіли б ви займатись мистецтвом» Відповідь старого джентельмена була різкою: «Дурниця!» «Я не маю на увазі серйозно, — сказав лікар. — Просто розважтесь з крейдою та олівцями». Лікар здивувався, коли старий раптом сказав майже по-дитячому: «Але, Кесвел. як я можу почати гратись з крейдою, якщо я досить слабенький, щоб починати?» «Я подумав про це. Мій друг — голова художньої школи, і я можу домовитись, щоб хтось зі студентів його школи приходив сюди щонеділі. Якщо вам не сподобається, ви це кинете».

Task13

Мистецтво заради мистецтва Частина II

Доктор Кесвел пішов до свого друга і розказав йому про бажання містера Елсворса. У друга як раз був молодий чоловік — Френк Свейн, 18 років, дуже хороший студент. Йому були потрібні гроші, і він працював вночі ліфтером, щоб платити за навчання. Скільки він отримає? 5 доларів за візит? Чудово. Наступного дня молодий Свейн прийшов, і почались заняття. Свейн дав старому олівець і аркуш паперу і сказав: «Давайте спробуємо намалювати ту вазу. Спробуйте, містер Елсворс, будь ласка». Старий взяв олівець і намалював лінію. Він зробив другу лінію і з'єднав їх декількома іншими. «Ось, молодий чоловіче, — сказав він. — Така дурість!» Френк Свейн не розлютився. Він не міг. Йому були потрібні 5 доларів. «Якщо ви хочите малювати, — відповів він, — вам потрідно буде дивитись на те, що ви малюєте, сер». Старий Елсворс обернувся і приглядівся. «Вона досить красива. Я ніколи раніше цього не помічав». Увійшов лікар і сказав, що містер Елсворс досить слабкий, отже, цього достатньо для першого уроку. Минали тижні. Свейн приходив все частіше. Старий попрохав його приходити двічі й навіть тричі на тиждень. Свейн приніс йому коробку акварелі і тюбики олійної фарби. Важко було сказати, чи Елсворс дійсно зацікавився мистецтвом, чи він приховано сміявся про себе, дивлячись на лікаря Кесвела. Свейна і Копиела. Але одне було безсумнівним: Елсворс перестав купувати речі, його рідні були дуже задоволені.
2.
a young man:
to pay for lessons:
to draw a vase:
to make a line;
was enough:
more and more often:
three times a week;
to become interested in art.
3.1)The following statements correspond to the contents:
2) Swain gave the old man a pencil (but also a sheet of paper).
3) Mr. Ellsworth made a line.
4) Swain did not get angry because he needed five dollars.
5) Ellsworth stopped buying things.

Task14

Мистецтво заради мистецтва Частина III

Одного дня лікар дозволив Елсворсу разом зі Свейном відвідати Музей сучасного мистецтва, відому галерею Ласроп та інші виставки. Результати були чудові. Старий забув про бізнес і цікавився тільки мистецтвом. Він волів знати все про галереї та художників, що виставляли там свої картини. Як керували галереями? Хто відбирав картини для виставок? Це були питання, які він часто ставив. Коли прийшла весна, Елсворс створив жахливу картину, яку він назвав «Дерева, одягнені в біле». Потім він раптом заявив, що збирається виставити її у галереї Ласроп. Його заява змусила Кесвела і Свейна думати, що старий збожеволів, бо галерея Ласроп була однією з найкращих у Нью-Йорку. «Якщо газети про це дізнаються, містер Елсворс стане посміховиськом. Ми повинні зупинити його», — сказав Свейн. Але доктор Кесвел перервав його.«Аж ніяк, — сказав він. — Ми не можемо заважати йому зараз, це все зіпсує. Нехай він відішле свою картину». На величезний подив всіх трьох чоловік, «Дерева, одягнені в біле» прийняли до галереї. «Не тільки містер Елсворс божевільний, — думав Коппел, - - але. мабуть, і галарея Ласроп теж збожеволіла». Картину розташували у темному кутку. Дуже мало людей її помітили. Під час виставки старий продовжував брати уроки, але він мало говорив про свою картину. Він був звичайно веселим. Кожного разу, коли Свейн приходив, він бачив, як Елсворс посміхається до себе. Може Коппел був правий, і старий збожеволів? Але що до галереї Ласроп? Вона теж божевільна? За два дні до закриття виставки містер Елсворс отримав листа; Коппел приніс його на підносі, коли Свейн і лікар були у кімнаті. «Прочитайте його мені, — сказав старий. — Мої очі стомились від малювання». Коппел взяв його і прочитав: «Галерея Ласроп дуже рада повідомити, що перший приз у 1000 доларів присуджено містеру Елсворсу за його картину «Дерева, одягнені в біле». Свейн був надто здивований, щоб щось казати, лікар Кесвел зміг тільки сказати: «Мої вітання, містере Кесвел... Чудово... Чудово. Ну, тепер ви самі бачите, що мистецтво набагато цікавіше, ніж бізнес». «Мистецтво — це дурниці, — сказав старий. — Я купив галерею Ласроп минулого місяця».

Task15

Уільям Сідней Портер (1862 — 1910), який відомий під літературним псевдонімом О.Генрі, один з найвідоміших письменників в Америці. Кращим збірником О. Генрі був «Королі і капуста» (1904), за яким слідували його найкращі твори «Чотири мільйони» (1906), «Серце Заходу» (1907) та інші. О. Генрі — засновник жанру оповідання в літературі.

Через двадцять років Частина І

Черговий поліцейський йшов по вулиці. Була тільки десята година ночі, але холодний вітер загнав у будинки людей з вулиць. Поліцейський перевіряв двері крамниць, які вже давно були зачинені. Біля входу у крамницю, де вже не було світла, поліцейський побачив чоловіка, який тримав незапалену сигару у роті. Чоловік швидко заговорив, коли поліцейський підійшов до нього. «Все добре, офіцере, — сказав він. — Я просто чекаю на друга. Це побачення, про яке ми домовились двадцять років тому. У той час на місці, де зараз стоїть ця крамниця, був ресторан — Big Joe' Brady's. «Його знесли п'ять років тому», — сказав офіцер. Чоловік біля входу запалив сірника і прикурив сигару. Світло осяяло бліде обличчя з гострими очима і маленький білий шрам біля правої брови. На краватці він носив великий діамант. «Двадцять років тому, — почав чоловік, — Я обідав тут у Big Joe Brady's з Джиммі Уельсом, моїм ліпшим другом і найкращим хлопцем у світі. Ми виросли тут разом у Нью-Йорку, як два брати. Мені було 18, а Джиммі 20. Наступного ранку я повинен був вирушати на Захід заробляти своє багатство. Джиммі залишився у Нью-Йорці. Він вважав, що це єдине місце на землі, де можна жити. Отже, тієї ночі ми домовились, що зустрінемось тут через 20 років». «Це звучить дуже цікаво, — сказав поліцейський, — Ви нічого не чули про свого друга с тих пір, коли поїхали?»«Ну. так, деякий час ми листувались, але через рік чи два ми втратили сліди один одного». Очікуючий чоловік дістав годинника, кришка якого була вкрита маленькими діамантами. «Три хвилини до десятої, — оголосив він. — Рівно о десятій ми попрощались тут у ресторані». Поліцейський зробив декілька кроків. «Я піду. Сподіваюсь, ваш друг прийде сюди. Ви збираєтесь чекати його тільки до десятої?» «О. ні. — відповів чоловік. — Я зачекаю хоча б до половини на одинадцяту. Якщо Джиммі живий на землі, то він буде тут до того часу. Доброї ночі, офіцере!» «Доброї ночі, сер», — сказав поліцейський, і він пішов далі, перевіряючи двері по дорозі.
2.1)The policeman saw a man with an unlighted cigar in his mouth.
2) The man was waiting for his friend whom he had not seen for 20 years.
3) Yes. I think that the waiting man was incredibly rich because he had a big diamond in his tie and small diamonds on the lids of his watch.
4) The man was going to wait for Jimmy till half past ten at least.

Task16

Через двадцять років Частина II

Тепер почався холодний дощ, і постійно дув вітер. Мимо поспішали мовчазні перехожі, тримаючи руки в карманах і з високо піднятими комірцями. А перед входом у крамницю стояв чоловік, який проїхав тисячу миль, щоб гюбачитись з другом своєї молодості. Він курив сигару і чекав. Він чекав біля двадцяти хвилин, а потім з іншого боку вулиці до нього поспішив високий чоловік у довгому пальто, комірець якого був піднятий до самих вух. Він підійшов прямо до чекаючого чоловіка. «Це ти, Боб?» — сказав він нерішуче. «Це ти, Джиммі?» — закричав чоловік біля входу. «Звичайно!» — викрикнув той, що тільки що прийшов, хапаючи обидві руки іншого чоловіка. «Ти дуже змінився, Джиммі. Я ніколи не думав, що ти такий високий». «О, я трохи виріс з того часу, коли мені було двадцять». «Твої справи ідуть добре у Нью-Йорці, Джиммі?» «Непогано. Я працюю в одному з міських департаментів. Давай, Боб, ми підемо до одного знайомого місця і будемо довго балакати про старі часи». Двоє чоловіків пішли вулицею рука в руці. Чоловік з Заходу почав розповідати історію своєї кар'єри. Інший слухав зацікавлено. На розі стояла яскраво освітлена аптека. Коли вони наблизились до світла, обидва одночасно повернулись, щоб подивитись в обличчя один одного. Чоловік з Заходу раптом зупинився і висмикнув свою руку. «Ви не Джиммі Уельс, — сказав він, — Двадцять років — це багато часу, але не достатньо, щоб змінити ніс людини з прямого на схожий на пробку». «Двадцять років іноді змінюють хорошу людину на погану, — сказав високий чоловік. — Вас заарештовано десять хвилин тому, Улесливий Боб. Ми отримали телеграму з Чікаго. Ви людина, яку там розшукує поліція. Спокійно. Але до того, як ми підемо до відділку, ось записка, яку мене попрохали вам передати. Вона від поліцейського Уельса. Чоловік з Заходу взяв маленький шматок паперу. Його рука була міцною, коли він почав читати, але вона трохи тремтіла, коли він закінчив. Записка була досить короткою: «Боб,Я був в умовленому місці вчасно. Коли ти запалив сірник, щоб прикурити сігару, я побачив обличчя людини, яка розшукується в Чикаго. Чомусь я не міг зробити це сам, тому я пішов і послав детектива виконати цю роботу. Джиммі».
2. 1) The heroes of the story "After Twenty Years" are two old friends who did not see each other for a long time. One of them became a criminal and the other became a policeman.
2) They met again at the restaurant where they parted twenty years ago and then they arranged that meeting. The officer Wells was on duty and the man from the West was waiting in the doorway.
3) Bob couldn't recognize his friend at first because many years had passed and the both men had changed a lot, and besides the policeman was wearing his uniform.
4) The policeman Wells sent a detective to arrest him, as when he first saw the man's face in the light he recognized the face of Silky Bob who was wanted in Chicago.
5) Jimmy couldn't arrest Bob himself, perhaps, because it was inconvenient and unpleasant for him to arrest his old friend.

Готові домашні завдання Уроки списать бесплатно домашка домашня вправа решебник алгебра математика физика Г.П Бевз М.І .Шкіль ГДЗ

Готові Домашні Завдання ГДЗ

2024